Impovsky

13-06-2001 07:20, Майнер та мчно
!! проект підсумку мовного форуму : суржик -- стандарт де-факто

Біполярна лінгвосоціальна модель не виводить із замкненого кола мовно-національно-націоналістичного онанізму.

І не може.

Бо нема мас літературноукраїномовних і літературноросійськомовних. Зате є маса суржикомовних. Існування якої так просто не помічати, адже суржикомовного привчили соромитися своєї РІДНОЇ мови, натомість грати частіше типу-російськомовного, рідше (в освіті чи владі, як правило) типу-україномовного.

Проводимо експеримент. Виходимо на київську вулицю і спілкуємося з продавцями, таксистами, перехожими чимось типу суржика. Відповідатимуть як? Частіше за все -- суржиком. Принаймні не рідше, ніж на російську -- російською

або пригадайте, якою російською розмовляють де-небудь в запоріжжі, херсоні чи в києві (про славетну одеську говірку я взагалі тихо мовчу). це вже точно скидається більше на мову гоголя, ніж пєлєвіна.


ПСИХОЛОГІЯ СУРЖИКОМОВНОГО

1. Розмовна мова МАЄ КІЛЬКА ШАРІВ
а) коли зовсім розслабитися. Це сурж у всьому своєму великолєпії. Мова Подерев’янського.
б) коли просто не напрягатися. Це суржик з ухилом в бік мови співрозмовника. Чим важливіше цабе являє собою співрозмовник, тим ближче
в) перехід на мову співрозмовника (з певними проколами). Опція офіційного спілкування.

2. Мова споживання інформації. Відбувається пофіг якою мовою. Тому можна видавати геть чистенько все, крім Кобзаря, російською. Читатимуть без натяків на пручання.

3. Мова освіти для дітей. За Совка = російська (панська). Зараз = українська, але ще не з такою силою (типу теж панська, але ж он пани ще своєю тнуть)...

4. Самоідентифікація. Точно не "руССкій". Швидше, уникатиме чіткого самовизначення.

5. Батьківщина. Найчастіше -- типу: "А ти з якой області?". Україна -- щось досить абстрактне. (А як згадати, донедавна -- небезпечне)

6. Політичні вподобання: "Та відї..іться вже накінець!!!"

І ото нам з мчно (ми разом вигадали і пишемо ОЦЕ) невтямки, за що тут списи ломилися. Філологи ті хоч зарплату за таке получають. А ми?

виникає ідея : замість
1) вигадувати й сперечатись до нескінченності, що ж саме треба пояснити нарешті людям про них;
2) пояснювати людям, прикручуючи до цієї задачі освіту і/або пропаганду, хто ж вони такі і що як мають з того приводу поводитися,
може, варто
визнати за людьми те, що в них є і що їх влаштовує
?!

дивні речі кояться взагалі. як заходить мова про питання типу виборчих технологій чи яку б ото поставити для такої_от_задачі програму на компютері, загальний хор починає прагматикувати й говорити про якісь "стандарти де-факто", а коли мова заходе про мову, так одразу контрапунктом піднімаються два табори пуристів і ну співати тієї ж, що завжди. звичайно, в країні безробіття, а мастурбатио ментале навколо таких питань годує, і часом нехило, нелюдську кількість різних хай там філологів, так іще ж методистів усяких, бюрократію з системи вищої, нижчої та нижче середньої освіти, пропагандистів якихось, етц., етц., етц. а не набридло ?!


гх. с. -- мчно : от я іноді починаю думати чи базікати суржиком з української, російської, англійської, цсоунд і/або шелл (у мене -- баш). бо в мене життя таке. і не збираюся говорити "тенета" замість "веб" чи "хай тобі чорт" замість "килл -9; килл -9; килл -9", бо мені добре так. а філологічні й подібні канони -- то просто ще одна форма офіціозу. і всьо. а до речі, як ви гадаєте (бо я знаю точно), -- українські філологи з київського універу спілкуються (а не працюють) чим ?

підказка (минер): вони спілкуються не російською...

А здесь жесткие дебаты на ету тему:
Источник