Але ми віримо в перемогу та в сильну Україну. Це дуже прикро, що її захватили фашисти і так понівечили. Таке враження, що тут всі в неї вірили поки їх не почали вбивати. Ми тепер розуміємо, чому люди тут так ненавидять українську свідомість, про котру так багато говорили по телевізору. Просто вона вбиває їх та їх дітей. Вони воюють вже не за якісь ідеали. Вони захищають своє життя. І всі, хто їм в цьому допомагають стають для них як кровні брати незалежно від національності. Якщо це Россія, Біларусь чи навіть Чечня – їм вже все одно. Це справжнє єднання кров’ю. Єднання на війні в окопах саме сильне.
письмо отсюда http://elen-er.livejournal.com/ |
